* * *

На сажень викопали яму І труп за трупом в землю — бах! Одних угору головами, Других — аби не на ногах... І так за шаром шар — могила: П'ятсот... Шістсот... усе одно: Усіх навіки напоїла Байдужа смерть своїм вином. Коли ж останній шар наслали, Тоді шинелі й штих землі І — спіть, герої з Калевали, Сини обшарпаних полів... Оце і все... Спокійно, мляво Отут же сіли грабарі — І, витягши махру з халяви, У небо сині димарі. А потім хтось уткнув ізбоку З рушниці ржавого штика І напис на степи широкі: «Стрелки NN-ского полка»...

1927