* * *

Зійшлись обоє на багнетах: Старий-старий і молодий; В одного: — Сину! — з-під кашкета. В другого: — Батьку, одійди!.. Зійшлись і стали на хвилину, Схрестили погляди на мить,— Кашкет мовчить і жде на сина, А син осикою тремтить. На перекошені обличчя — Не біль, не втома — дикий сказ: — Хоч би вже швидше!.. Хоч би швидше!. Хоч би за раз!.. І довго ждали б два багнети (В очах кривавий перелив), Та хтось іззаду з кулемета Обох скосив...

1927