ШЛЯХ

...Я знаю шлях. Між рідними шляхами Іде він сам собі, між іншими — один, Увитий тернієм, уставлений хрестами, Не кожного із нас до себе кличе він. Над ним опівночі — не наші сяють зорі, І промінь сонячний над ним не той, що в нас, Свої там радощі, свої в його простори, І в обріях над ним ніколи світ не гас. Там подорожньому назад путі немає, Там оклики землі по-іншому дзвенять, І неземним вогнем уста його горять, І тлін його вінків тернових не займає.