VIVERE MEMENTO

Весно, що за чудо ти Твориш в моїй груди? Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар, я В горя домовині — Що ж се за нова зоря Мені блисла нині? Дивний голос мя кудись Кличе — тут-то, ген-то: "Встань, прокинься, пробудись! Vivere memento!" Вітре теплий, брате мій, Чи твоя се мова? Чи на гірці світляній Так шумить діброва? Травко,чи се, може, ти Втішно так шептала, Що з-під криги мертвоти Знов на світло встала? Чи се, може, шемріт твій, Річко, срібна ленто, Змив мій смуток і застій? Vivere memento! Всюди чую любий глас, Клик життя могучий… Весно, вітре, люблю вас, Гори, ріки, тучі! Люди, люди! Я ваш брат, Я для вас рад жити, Серця свого кров'ю рад Ваше горе змити. А що кров не зможе змить, Спалимо огнем то! Лиш боротись значить жить… Vivere memento!

14 октября 1883

Джерело: Поетика