САЛОМЕЯ

Хай проклинав пророк Йоканаан Під полотняним небом Іудеї — Над всім лунав лиш голос Саломеї, Сліпили плечі, і зміївся стан. І пристрасть, мов незримий ураган, Неслась в партер, до лож, до галереї, І захисту вже не було від неї, Коли танок схопив серця у бран. Сліпа жаго, непереможна вродо! Ти спопелить могла б життя народу, Ти засмутила б соняшну блакить! Перед тобою голова красива, Й своє життя ти віддаси за право В людській уяві віковічно жить!