* * *

І. В.

Поклади мені варення з полуниці, Розкажи мені казку таку просту, Щоб згадалися знову над степом птиці І гречки медоцвітні в дзвінкому цвіту. Зараз дзвінко виспівує хуртовина, А в кімнаті в нас тепло, парує чай... Ти мені про стежки, де росте шипшина, Де курай піднімається, пригадай. Так, щоб з килима встали відразу квіти, Забуяли, задихали, зацвіли, Щоб і ми, дорога моя, наче діти, Невідомо куди у диму пішли; Щоб брели ми у ліс до схід сонця рано, Щоб в дорозі щось перепел прострекотав, А коли ти спіткнешся — на нозі твоїй рану Щоб я хусткою бережно перев'язав; Щоб ми сіли, а птиця якась над нами Заспівала про молодість, про жита, Про любов, про яку не сказать словами, Про якісь невідомі і нам міста, Де підводяться будинки, як сон, над бруком, Де береза махає в чаду крилом, А іще щоб озвалась в тій пісні розлука І щоб стало нам сумно на мить обом. Так брести і брести б у диму, як дітям, А стежки замело вже давним-давно. Хай проходить, хай мариться, дорога моя, літо Медоцвітне й п'янюче, як те вино. Хай же вічно встає, хай шумує, хай сниться Над любов'ю, над степом розмай-трава, Добре згадувать в лютому про полуниці І для тебе вигадувать ці слова.

1935