* * * |
Заснуло сонце. Гора Maggiore Дрімає в сонній, німій пустелі; Як саркофаги, сіріють скелі І заглядають в дрімуче море. В садах чорніють, мов древні урни, Повиті млою мовчазні туї; А в морі плещуть невтомні струї І вигравають сумні ноктюрни. По филях ходять повійні мари, Повиті в сірі складки киреї; А понад берег пустують феї І шепчуть тихі закляття й чари. По яснім небі, як срібні смуги, Котяться зорі і кануть у море. Кругом так тихо! Заснуло горе — Ходіть до мене, кохані други! |