* * *

Чогось так сумно... Повиті млою Стоять в задумі стрункі тополі; З вершин Бескида пливе росою Вівчарська пісня,— а тут на долі Чогось так сумно... Чогось так сумно... Посеред лугу Снуються мари, а в темнім борі Пугач заводить тужливо: пугу! Розлився сумерк, померкли зорі — Чогось так сумно... Чогось так сумно... З гробів несеться Якесь таємне сумне квиління; Співають півні і серце б'ється: Скінчиться швидко моє терпіння? Мені так сумно!..