РОМАНТИЧНЕ

Десна — мов шабля. Вал старезний. Мазепи дім. Гармати в ряд, Поринувши у сон давнезний, Сумною вартою стоять. Заснув Чернігів. Місяць срібний, Піднявши високо свій щит, Вглядається: богам подібні, Ген двоє п'ють солодку мить. Зустрілись вчора й цілували Лиш фльокса запашні квітки — Сьогодні статуєю Валу Вони здавалися, стрункі. В обійми впали. Заніміли. Уста до уст. Стук серць лиш чуть... Так схід вони рожевий стріли Й пішли додому в млосну путь. ...Блищала шаблею Десна. У сон поринув Вал старезний. Вони йшли привидами сна, Що ось розвіється і щезне... Він і вона. Він і вона.