* * * |
Ми виїхали в ніч. І це було шаленство. Збиралось на грозу. Ми виїхали в ніч. Притихлі явори стояли безшелесно. І зблиснула гроза — як вихопила ніж! Осліплені на мить, ми врізалися в пітьму. Машину повело, і ми згубили шлях. Усі мої ліси, удень такі приватні, Схрестилися вночі із небом на шаблях. Я думала в ту мить: привіт моїй гордині. Ми виїхали в ніч. Дороги не видать. Було моє життя — як ночи горобині. Нічого у житті не вміла переждать. О, як мені жилось і як мені страждалось! І як мені навіки взнаки воно далось! А що таке життя? Чи те, що переждалось? Чи все-таки життя — це те, що відбулось? |
Джерело: П.Моторний |