* * *

Забрався я на шпиль... Внизу носились хмари... Дививсь у далечінь: на море, на Бейрут. Тут глетчери, зима, а там буяють чари... Палючий, дивний край!.. Чудовий райський кут! Леліється Бейрут... Блискучий сад тропічий, Де пальма розрослась на килимі з лілей! І ллється аромат гарячий, наркотичний З п'янючих тубероз, розкішних орхідей. Дивлюсь і на Ліван... там дише прохолода... Зеленая лука... Пахучая роса... Смолистий свіжий ліс... Могутняя природа... Рожевії гаї... Весняная краса! А тут, над хмарами, куди отсе я скрився, Глибокії сніги та скелі ледяні. І з-під тії кори синенький ряст пробився Та й тихо-лагідно всміхається мені. Дужіша від кедрин — ся квіточка бліденька; Поборює зиму і крижаную луть. Така — моя любов: горить собі тихенько І, не палаючи, пропалює всю грудь.

1900