ВОНА ТАМ Є... |
Стояв я сам-один, немов на варті Забутий вóяк у чужій землі, І України я шукав на карті, Шукав, шукав, та не було її. Розірвана граничними стовпами, Осяяна загравою пожеж І розпанахана ворожими мечами, Конала тихо серед власних меж. Кругом кістки, череп'я, попелище, Незвісного непройдений простíр, А в тім просторі, чую — ближче й ближче Іде і вовком виє голод-звір. Ні, ні! Не встою довше я на варті, Закрию очі, кину кріс, піду... Я України не знайшов на карті, Може, в душі її я віднайду. Вона там є. Єдина, неподільна, Від Сяну срібнолентого по Дон, Така розкішна, чиста, ясна, вільна, Немов найкращий молодечий сон. Прийде момент, коли сей сон скінчиться І буде дійсність кращою від мрій, А поки що най цілий світ валиться, Хоч сам-один, ти вір і кріпко стій! |