* * *

Був день, як плач, а потім — горд і гнівен: У колісниць відьом запряженії пси, В огнях шаліючи, гарчали на ліси, На степ, на зляканість... І — німо. Післязливен Зіп’явся міст. Вечірняя зоря Із сутіней глядить на гри семибарвисті, На хмари у шаленій, душній ристі, На учту янголів, що тепло догоря У глибині високій, променистій.