* * *

Людська душа, як дерево гіллясте, Як дерево гіллясте при дорозі. Із вихором дорожнім прилітають І осідають біси на деревах. В гущавині привітній і зеленій Побачиш — блисне з ізмаграду око Або, обважене надміром бісів, І жовкне, й гнеться дерево додолу. Ідеш задуманий в алеї душ людських І оглядаєш ці гримаси й вихиляси; Бо ж то так рідко струнчиться і квітне Душа, як дерево, очищена громами...