* * *

В степу, де миються ховрашки, На небесах, де спокій ліг, Куди зирну, там легкі пташки Грайливих усміхів твоїх, Бо нині в зелені гайовій Серед дубів, що — нарівні, Я з дивним птахом на розмові Пізнав закони чарівні, Що ти є скрізь, що дише злотом Твого імення вся земля, І смужок рожі попід плотом, І марш оружний короля. Що світ — жіночість незрівняна У вірності, що світлом є,— І в серце глянув він моє, І очі мав, як ти, кохана.