СОНЕТ

Не трубадур, а вічний яничар, Невільником в солодкому полоні Нічних очей,— я п’ю їх синій чар, Закоханий в розквітлії долоні. Хоч і знайшов я бога в Аполлоні, Та тільки Вам — душі моєї жар, Сузір’я зорь моїх, Волосожар, Захований у серця темнім лоні. Ви ж королевою, лише на мить, Дасте устам тонку лілею-руку... В ту ж мить життя, життя віддам — візьміть! За усміх Ваш, за казки запоруку: Щоб випити до дна солодку муку І шалом кос — минуле спопелить.

1924