* * *

Знаю — медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі — весна. О моя Степова Елладо, Ти й тепер антично-ясна. А між нами простір — гураганом. Хоч дихнуть, хоч узріть тебе де б... Половецьким хижацьким ханом Полонив тебе синій степ. Там десь квітнеш вишневим цвітом, Десь зітхаєш в веснянім чаду, А мені ти — блакитним мітом В золотім полудневім меду, А мені ти — фатаморґана На пісках емігрантських Сахар — Ти, красо землі несказанна, Нам немудрим — даремний дар!

4.VІ.1925