НОКТЮРН III

На далекій межі серед Диких Піль, Там, де Чорний Шлях перетнула Синюха, Вартував мій суворий прапрадід степи Та дудоні ординської луни слухав. Від сусідніх зимівників димом тягло. У Торговиці зляканий дзвін бамкав. Може, братові рвали останній суглоб, А сестрі сутеніла остання тямка... І, турецький мушкет набиваючи, в ніч Довго-довго вдивлявся. І хлопця кликав. І наказував довго. І плакав сич. І пливла темна ніч, як велика музика.