ІСТОРІОСОФІЧНЕ

Обабіч шляху із варяг у греки Ще й досі живуть ні варяги, ні греки, А так собі, еманація, гра — Дрижить протоплазмою без ядра. І скільки не пружили і не палили, Тільки ойойкало тлусте тіло, Тільки переповзало завжди Тудою — сюди, а сюдою — туди. Лайка? Ніж? Нове Запорожжя? Хоч убий, не збагну, що поможе. Думаєш, думаєш. Рветься терпець... Може, краватка і ковнірець? А може, й справжній кінець?

1930