СТРОФИ

1 Ти виростала, квітла й наливалась І втілилась — в медвяний виноград Та яблука. Мов положниця, сад Зітхає втолено. І гасне літній галас. І лагодою сяє стиглий лад, І спогад золотіє, як кохались У бурях квітня, в ворожбі Купала... Ось — день плодів. А завтра — листопад. 2 Безверхе бойовисько, де мечі Потяли все, знов стоптане і голе. Широкоперсий вітер лиш дзижчить І мчить козацьке перекотиполе. Зачепить? Вкорениться? Проросте? Мовчить, мовчить важке осіннє небо. Чи проковтне страшним простором степ, Чи дикий чвал той перейме Мазепа.

1930