ПОЧАТОК КАЗКИ

Будуть знов казки та небилиці, Розшумляться спогади, мов сад. Йде дівча у ліс по полуниці І не повертається назад. Хто без неї дідуся пригорне, Матері покриє срібло кіс? Сірий вовк помчав на тропи горні, В темні пущі дівчину поніс. Ніс її долинами далекими, Про весілля розмовляв з лелеками, Звичаям звіриним научав, Сон її зайцям припоручав. Годував горішком молоду мою, Вів гулять на травку, на межу... Що там далі буде, я придумаю, Перемрію, вам перекажу. І для себе ж треба мати вигоди, Не сидіть сичем в самотині. Сірий вовк у казці буде бігати, А дівча повернеться мені!