ЧАРКА

Є в нас, братця, чарка на полиці; Та вона, та чарка, срібна, старосвітська! В старину жили батьки в світлиці Й частували єю вони ціле військо,— І по повній козаченьки випивали Й наших батьків гетьманами наставляли... Далі дужче й дужче вони гомінли, Поки вони на вороних та не сіли... Далі на орду літали, Орду тую побивали! Срібна чарка по столові вп'ять ходила, Громадонька веселенька гомоніла!.. Вже з якого часу нема того війська, Позосталась тільки чарка старосвітська! Вже з якого часу всюди тихо-глухо, А зосталась проклятуща сивуха! Один козак позостався: серце ниє, заниває, Мов на серці сирий туман тяжко-важко налягає! Як про військо він згадає, Він по повній наливає Й за все військо випиває... І куняє й випиває, Й випиває і куняє: Отак віку доживає!..

(1839)