* * *

Загув мотор у високості і плинний виклад перебив... Спинився ти в безсилій злості та крейду точену зломив... Навіщо, канторе учений, ця злісна павза, злісний рух? Чи ж не твоїм взірцем натхненний стремить в зеніт звитяжний дух? Потужну мову інтеграла мотор у пісню перелив. Яку ще хочем більшу славу укласти в блідість власних слів? Мовчи!.. на мить!.. хай доспіває, дасть вченій впевненості крил: ця ж сама пісня нас чекає над морем українських сил!