* * *

У татарви шукали оборони, людьми татарськими воліли бути, бо ханські вже миліші були пута, аніж свої, князівськії, закони. Ставали в Посполитій Кисілями... (В гостині більш подобалось, ніж вдома.) Від справ чужих не відчувалась втома, хоч душі й руки крились мозолями. В Палаті Грановитій розбивали собі лоби, чолом цареві б’ючи. За ранги та за цяточки блискучі і вольності, і звичаї міняли. Імперіям були все вірні слуги і ширили до безтяму простори... Раби-Баярди, вірністію хворі, за честь чужу — свою дали в наругу... Все барвилось: у чорне, злотне, біле, все мріяли про східного владику... Від довголітнього, від вікового звику й червона мла вам очі засліпила! А ще кому знесете ви данину? Яким варягам зложите присягу? Яку чужу прикрасите ви сагу? І перед ким ще схилите коліна?