НА ЧУЖИНІ |
Не вірив я в життя по смерті, Тепер я вірю в диво з див. Було для мене страшно вмерти, Умер і нагло знов ожив. Так само тут: і сонце, й зорі, І люди наче ті самі, Але якісь байдужі в горі І в щасті, в радості — німі. Весна, зима, і дні, і ночі, Музика, сміх, і плач, і рух, Та скрізь, як привід опівночі, Блукає твій самотній дух. |
4 жовтня 1925 |