* * *

Уймають болі єдині сни, У сні лише мій біль стихає,— Ні зір, ні сонця, ні весни Без краю рідного немає. Тут не співає ліс пісні, Казок тут струмінь не шепоче, Тут не сміються дні ясні, Тут не чарують сині ночі. Тут, як в труні, нема життя! Болять лише криваві рани, Та плаче в грудях каяття, Що кинув ти свій край коханий.

28 травня 1925