| * * * |
|
Як жити хочеться! Несказанно, безмірно... Не надивився я ні на зелену землю, Ні на далекі сині небеса. Я не наслухався ні шуму рік широких, Ні шелесту лісів дремучих, темних, Ні голосу пташок, що вихваляють світ. Я все життя горів на огнищі людському, Я все життя неначе був розп'ятий За злочин чийсь на вічному хресті. Я все життя збирався тільки жити, Дивитись, слухати і пити Нектар із келиха краси... |
| 1919 |