* * *

Ах, скільки струн в душі дзвенить! Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх влить?! Ні, слів людських для їх немає... Вони ж так прагнуть в слові жить... Так часом весь в огні горить, Стражда закоханий до краю І слів не зна, в які б він влить Зумів любов свою безкраю... "Вона" ж чекає... і мовчить...

1904