* * *

Прекрасні дні, в минулім потонулі! Ще образ ваш не стерся, не поблід: Іду в ліси, де мій зостався слід, І знов мені шумлять дерева чулі. Я бачу блискавичний біг козулі, Таємну папороть і тихий глід, Суниць я бачу ароматний плід І п’ю блаженним слухом клич зозулі... Враз барви щастя гаснуть. У пітьмі Квадрат вікна біліє. Чорні ґрати, В залізні двері. Тиша. Я — в тюрмі. О духи! Я не хочу тут конати, Я — волі син. Порвіть погубну сіть! Я плачу, я благаю, поможіть!

1939