* * *

Ось блиска чар, заклятий в дорогі каміні, З краси, і крові, і терпінь. Їх пише золотом в пурпурнім пергаміні Огонь терновий поколінь. Ликуй, богине Ладо, хоча й Марена з мряки Очима смерті промовля: «Не вернеться, заквітчана в червоні маки, Гаряча молодість твоя!» Та Ладі й Марені терновий огонь мій горів, А танець ішов наоколо огнів: «Благослови ж, Ладо-мати, ой Ладо-мати, Весну зустрічати!..»