СИНЯ ДАЛЕЧІНЬ

(уривок)

ІІІ Старі будинки ажурові І кожен камінь - вічний слід Давно минулої любові, Умерлих літ, безсмертних літ. Кав'ярні й башти, сни з явою, Рабле й Рембо, квітки й трава,— І хтось усмішкою чудною У невідоме зазива. Фіалки, привиди Версалю І кармін губ, і п'яний шлюб, І терпкощі чудного балю Крізь яд скрипок і тугу труб. Ти випив самогону з кварти І біля діжки в бруду спиш, А там десь — голуби, мансарди, Поети, сонце і Париж!

1920