* * * |
У горах, серед каменю й снігів, Де слід людини око бачить рідко, Малюєтся на синім небі чітко Мислівська хатка, притулок орлів. Огорне скелі снігова намітка, В проваллях загуркоче Божий гнів,— Ми сидимо, пильнуєм шашликів, У шахи граєм і п'ємо нешвидко. Колись, як Байрон гордий оповів, В такій же хаті Манфред відпочив, Щоб знов на прю із фатумом устати. Так ми,— як день розквітне молодий,— Підем зі смертю в шахи погуляти, Ступаючи по стежці кам'яній. |
1922 |