* * *

Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду, Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду — і може більше не прийду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні уста,— А тепер у серці щось тремтить і грає, Як тремтить на сонці гілка золота. Гей, поля жовтіють, і синіє небо, Плугатар у полі ледве маячить... Поцілуй востаннє, обніми востаннє; Вміє розставатись той, хто вмів любить.

1911 - 1918