ТКАЧ |
Бережно зняв з верстака я основу, Людям роботу розніс і роздав; То ж мій спочинок; теперочки знову Берди направив, нитки засував. От і роблю я. Застукала ляда; Бігає човник відтіль і відсіль... Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб мій і сіль! Добре багатому: він, коли схоче, Знайде роботі начало й кінець; В хаті ж у бідного ляда стукоче, Поки до дна не згорить каганець. Вчіться ви, дітки, у мене робити; Вивчетесь — будете добрі ткачі; Дасть вам верстак ваш і їсти, і пити, Тільки ж робіть ви і вдень, і вночі! Схочете спати, — а лихо присниться; З ліжка зжене вас воно до зорі; Ляжте ж тихенько та спіть, поки спиться; Спіть, мої діти, в теплі та в добрі! От і заснули по лавках хлоп'ята; Крикнув цвіркун, догоря каганець; Трохи притихло; побільшала хата; Швидко вже буде роботі кінець. Швидко... а все ж таки стукає ляда, Бігає човник відтіль і відсіль... Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб його й сіль! |
1877 |