МІСТО

Од трамваїв синє-синє місто, золоті од ліхтарів сніги. Хто прийшов із геніальним хистом і зробив це розчерком руки?.. Хто чорнявим електричним дротом синій килим неба пронизав, що пливе в далеку Третю Роту і сумний вертається назад? Місто взяло в ромби і квадрати всі думки, всі пориви мої. Це ж мені заковано стогнати у його засніженій груді... Це ж мені дитиною малою заглядать у чорні казани і об мури битись головою, розбивать печаль мою об них. Ой у парку снігові намети, там проводять ночі пацани. Тільки вітер знає їх секрети, тільки вітер і холодні сни... Я не знаю, хто кого морочить, але я б нагана знову взяв і стріляв би в кожні жирні очі, в кожну шляпку і манто стріляв... Але ні! Їх другим треба взяти. І синіє невблаганно сніг. Місто взяло в ромби і квадрати всі думки, всі пориви мої.

[1923]