СОНЕТ

Із Подєбрад до Праги і назад, Щоб завтра знов полинути, як птиця, Якій ніде надовго не спуститься, Якій простір і вітер, а не сад. Хай вигнання часами у сто крат Бува темніш і тяжче, ніж темниця,— Іще ясніш і різьбленіше сниться На чорнім тлі золотоверхий град. Давно душа подружена з піснями, І виться б їм над ночами і днями, Але мудріш од співу німота — Владніше струн уміє вона звати У висоту, де світиться мета І віє дух офіри і посвяти.

1929