* * *

Під голубою водою Живу я, живу... Золотоокий рибак надо мною Закидає сіть огневу. Крізь принадливі очка — знаю — Не раз, не два я промкнусь, В баговінню садів погуляю, А колись таки попадусь. Спопеліє, застигне смутно Жовтава зоря в імлі, Ніч надійде нечутно. І не знайде мене на землі.