ЧАКЛУН

І час далекий, і земля далека, А пам'ятаю все. Маленький двір, Страпата стріха. На гнізді лелека Задумався. В саду ласкавий мир. Ласкавий мир в вечірньому промінні, Ласкавим світлом дихає ясмин, І двох тополь високих довгі тіні Перелягли верхівками ослін. І от виходить мати молода І до куща звертає зір щасливий, І ламле цвіт, і повідає в співі, Що тихо йде Дунаєва вода. І що ніде нема Дунаю краю. Я слухаю і забуваю світ, А біля мене невидимий кріт Землі кругляву купку зворушає. Далеко він, той вечір, і не встане Сіяти знов над світом молодим; Ні паростком не похитне малим, Ні зглибока ув очі не погляне. Навіщо ж він, як марево, як мрево, Весь вік стоїть у спогаді моїм? О пам'яте! Ти мов розкішне древо, Поставлене над горбиком німим.

1938