НЕКРОЛОГ КУКУРУДЗЯНОМУ КАЧАНОВІ, ЩО ЗГНИВ НА ЗАГОТПУНКТІ |
Не чути голосінь, іржавіють оркестри, Оратори стомились від кричань: В труні лежить не вождь і не маестро, А просто — кукурудзяний качан. Труна із тупості бездарністю оббита, Бредуть за нею стомлені думки: Кого оплакувать, кого мені судити, Кому від серця відбивать замки? Кого трясти за петельки і душу, Кого клясти за цю безглузду смерть? Помер качан — і я кричати мушу, Налитий смутком і злобою вщерть. Качане мій, за що тебе згноїли? Качане мій, кому ти завинив? Качане мій, лягли в твою могилу І людська праця, і щедроти нив. Безсонні ночі, неспокійні днини, Мозолі, піт, думок гарачий щем Лягли з тобою поруч в домовину І догнивають під густим дощем. Прокляття вам, лукаві лицедії, В яких би ви не шлялися чинах, Ви убиваєте людську надію Так само, як убили качана. |
1957 |