| АРФАМИ, АРФАМИ... |
|
Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї, самодзвонними: йде весна запашна, квітами-перлами закосичена. Думами, думами — наче море кораблями, переповнилась блакить ніжнотонними: буде бій вогневий! Сміх буде, плач буде перламутровий... Стану я, гляну я — скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон як золотий з переливами: йде весна запашна, квітами-перлами закосичена. Любая, милая,— чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай. Там за нивами: ой одкрий колос вій! Сміх буде, плач буде перламутровий... |
| 1914 |