* * *

І являвсь мені Господь В громі, бурі і росі, У веселках, зореницях І в симфонії комах. І являвсь мені Господь В танці, сміху і сльозах. У душевних змінах — ранах І в безумстві наших дум. Говорив я: знаю я, Що ти тихий як роса, Многодумний як веселка, І, як буря, молодий. Говорив я: знаю я, Що тебе лиш я люблю. І ставаа в я на коліна Слухав господа велінь. І коли явивсь Господь У крові моїх братів, — Заридала в серці віра І вжахнулася душа. — Господи, владарю сил! Не збагну діянь твоїх. Нащо нищиш ти скрижалі, Що при зорях дав ти сам?

(1916 - 1917)

Джерела: Поетика та Львів-Київ-Токіо