* * *

Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер: В їх горі щира кротість і саможертви зміст. Чи нам же розгадати природи риси літер? — Людина і в стражданні страждаючий артист. Інакше гнуться лози і журяться тумани. Мовчать одвіку гори зовсім не так, як ми. В нас болі — на престолі! — б'ють в рани, як в тимпани, А їхні світлі жалі — скрижалі долам тьми. Ридма ридають хвилі, а морю пишуть ріки, Що води їх сміються від сонця і вітрів… Як тихо лебедіють до місяця осики — Щоби й не потривожить поснулих бур'янів! О скільки у природи немудро-мудрих літер! О скільки у природи невміння прочита... Інакше плачуть хмари, інакше стогне вітер: Їх океани — рани, — мов крапельки, мовчать.

(1915)

Джерела: Поетика та Львів-Київ-Токіо