ЗОРЯНЕ НЕБО |
Пеститься місячний промінь, Лиже холодний сніг; Чорною плямою комин На білий килим ліг. Сумно в німому просторі Віє нудьга крилом. Хмуряться сплакані зорі, Співаючи псалом. Вії стуляє знемога, Нижуться перли сліз, Мріє Чумацька Дорога, Волосожар і Віз... Вслуханий в тишу величну, Чую: десь кулемет Крає музику сферичну Розгойданих планет. |
1907 |