* * * |
І Порозпліталися гірлянди Білих лілій і білих бігоній,— Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний. Вихром півночі війну, Піду всесвітом цілим — Я об'являю війну Білим лілеям, бігоніям білим! Янголом помсти понад степами Порозсипано квіти червоні... Годі нам бути рабами! Кулаками долоні! Треба пірвати ті вінки З білих лілій і білих бігоній. Хай розвиваються наші квітки Втіхи, безумно червоної!.. II Вороногривий кінь Махнув розхристаним хвостом. На землю впала чорна тінь, Лежить земля хрестом. Хрестом — З опльованим Христом. Зареготався день, Заграв громами судних сурм - Вороногривий день у день Біжить здаля на штурм, На штурм! Під регіт сурм. Здригнулася блакить, Така чудна, така чуйна! Куди? Куди той кінь летить? Невже це знов війна? Війна — Сумна старовина! Вороногривий кінь Замів світи своїм хвостом — І світлий степ заслала, тінь, І трупи над хрестом Листом. І ми хрестом... III Там, де втомно в темінь тоне Кучерявий вечір, Хтось невтомним дзвоном дзвонить Про чарівні речі. Шелестять шовкові хмари Безчисленним шовком. Вечір хмарами гітарить — Марить безумовку. Простягнулась ген з діброви Тінь нічного духа. Вечір сном примружив брови І напружив вуха. Вечір чаром зачервонив Монотонне плесо. Хтось в чарівнім царстві тонів Відправляє месу. |