СУНИЦІ

Верхами сосон шум іде розлогий І хмарою пухнатою темнить Високий день і осяйну блакить; У буйних травах плутаються ноги. Отак би тут упасти край дороги, Примкнувши вії, і хоча б на мить Од псів гавкучих солодко спочить, Од ницих душ, підступства і тривоги. А там, по хвилі набіленого сну, Натрапить знов на риму голосну, На ритми десь у серці позосталі; І, соків земляних відчувши міць, Розплющить очі і зустріть коралі Таких веселих запашних суниць.

9.VП.1934