СОН

В сірій імлі попідземній, понад потоком Летейським, В травах без запаху стрів я молодий асфодел. «Бідна рослино! Чому з усіх непривітаних сонцем Ти найдорожча мені? Що ти і як проросла?» «Я? Я — у пам'яті бідній твоїй, я зросла у хвилину, Як обірвалось життя, що веселило тебе, Юної повне снаги, та не суджене зав'язок дати... Тільки й лишило саму тугу мою по собі...»

26.XI.1934