КИЇВ З ЛІВОГО БЕРЕГА

Вітай, замріяний, золотоглавий На синіх горах... Загадався, спить, І не тобі, молодшому, горить Червлених наших днів ясна заграва. Давно в минулім дні твоєї слави. І плаче дзвонів стоголоса мідь, Що вже не вернеться щаслива мить Твого буяння, цвіту і держави. Але, мандрівче, тут на пісках стань, Глянь на химери бароккових бань, На Шеделя білоколонне диво: Живе життя, і силу ще таїть Оця гора, зелена і дрімлива, Ця золотом цвяхована блакить.

1923