СОН СВЯТОСЛАВА

Я бачив сон. Важенних перел град На груди сипали мені, старому, Вдягали в довгу, чорну паполому, Давали пити не вино, а чад. Я зір будив — обводив кругогляд І відчував крізь димку нерухому, Як обсипався дах княжого дому, Як крякав крук і як клубочивсь гад. О, що за туга розум мій опала! Яка крізь серце потекла Каяла, Що за чуття на серце налягло! Ніч місячна кругом, така студена, Антена гнеться, як струнке стебло, І чорний день десь дзвонить у стремена.

23.ІV.1931